Поки хтось скаржиться на зненавиджену роботу і нічого не змінює, перукар Джош Кумбс знайшов спосіб отримувати максимальне задоволення від своєї професії!
Знаєте вірш Бродського про старого, страшного, хворого, ніким не коханого кота, який живе в підвалі? Воно закінчується так: «Почему некрасивых не любят. Кто-то должен любить некрасивых». Джошуа Кумбс любить людей, яких не любить ніхто, а ще він допомагає їм стати собою: він стриже бездомних та знедолених на вулиці.
- Джоше, розкажи про себе і про те, як все починалося.
Раніше я був музикантом, грав панк-рок, а шість років тому став перукарем. Те, що я сьогодні роблю, це моя особиста потреба — не лише заробляти та споживати, а й щось віддавати. Ось вирішив використати свої перукарські навички і з 2015 року став прямо на вулиці стригти людей, які не можуть собі цього дозволити.
- А навіщо тобі це потрібне?
По дорозі я бачив людей, яким доводиться спати на вулиці. Давав їм дрібницю, але це ж фігня, хотілося якось реально допомогти. Подумки шукав спосіб зробити для них щось хороше, може просто поспілкуватися, дізнатися більше про їхнє життя.
- І як ти зробив перший крок?
Я бачив, що перукарі в Нью-Йорку роблять щось подібне і одного разу просто вирішив запропонувати свої послуги. Знаєш, я дуже зрадів, коли зрозумів, що саме можу для них зробити! Найперше це сталося, коли я йшов стригти друга. Побачив безхатченка, він сидів на ганку магазину, я підійшов, поговорили трохи, я розповів, чим займаюся, і запропонував його постригти. Все зважилося на мить.
- Всі люди на вулиці погоджуються так швидко чи все-таки доводиться вмовляти?
Багато хто сприймав мене більш насторожено, думаючи, що це якась пастка. Але поступово, повіривши, таки підпускали ближче. Треба спілкуватись, говорити, приділяти кожному час. Вже після першої стрижки до мене вишикувалася довга черга. Я стриг підлітків, дорослих, чоловіків, жінок - іноді по 7-10 людей за ніч. Раніше я йшов стригти надвір після роботи. Але зараз, особливо у роз'їздах, у кожному місті я виділяю день, щоб стригти на вулиці, при денному світлі.
- А як ти обладнаєш своє робоче місце?
Ну як? Швидко! Зазвичай заходжу до найближчого пабу, розповідаю, чим зараз збираюся зайнятися, і прошу у них стілець. Мені ще води та їжі дають на додачу) Варто одній людині почати робити щось добре, до неї одразу ж приєднуються однодумці! Я це зрозумів навіть по безпритульних, які, вже стоячи до мене в черзі, стали знайомитись та спілкуватися між собою. Якось до нас підійшли люди з храму та принесли всім кави. Людям потрібне спілкування.
- Ти можеш описати почуття, які відчував? А що, на твою думку, відчували ці люди?
Коли ти підходиш до когось і говориш із ним на рівних, по-людськи, він починає тобі довіряти. Стрижка - досить інтимна взаємодія: перукар і покупець, тет-а-тет. Я відчуваю, як люди відкриваються, починають розповідати про своє життя. На той момент, коли я підношу дзеркало до їхніх осіб, ми майже близькі друзі. А для мене це миттєве занурення в життя та історію іншої людини і, сподіваюся, можливість стати кращою, глибшою.
- Як ти вважаєш, наскільки для них важлива ця нова зачіска?
Якщо на людей у салоні впливає навіть найменше перетворення, то тут, на вулиці, коли людина роками не могла собі такого дозволити, — це окриляє! Мій колега – фотограф Метт Спреклін – знімає до та після стрижки для Інстаграма. Під знімками завжди десятки коментарів від незнайомих людей, які помічають зміни не просто в образі людини, а в особі, в посмішці, погляді. Як сказав Тревіс Фелтотер, 28-річний моряк, який лікується від героїну: «Чим краще ти виглядаєш, тим краще відчуваєш себе всередині». Хочеться вірити, що ця трансформація якось підніме їм самооцінку і поверне хоча б на якийсь час почуття власної гідності. Для мене це зовсім не складно, а хтось із них, можливо, відчує, що він чогось вартий у цьому світі! Та й просто зручніше буде справлятися з волоссям, і люди не будуть їх боятися.
- Розкажи саму гостросюжетну історію. Що тебе вразило?
Багато хто навіть не замислюється над тим, що сталося з цими людьми. Коли людина тобі відкривається і я дізнаюся, чому вона опинилася на вулиці, то розумію, скільки ж у цьому житті мені дано просто так! Ось одна історія: людина втратила сина, запила, опинилась на вулиці. У нього величезна борода та купа брудного волосся. Я постриг бороду, упорядкував волосся. І коли дав йому в руки дзеркало, дивився на його очі. Загалом, найемоційніший момент — коли ти даєш дзеркало, бачиш реакцію і раптом усвідомлюєш, що ця людина такою не пам'ятає! Можливо, вже років 10 він інший. Це найкрутіший і неймовірно зворушливий момент, часом до сліз. Звичайно, стрижка не вирішить всіх його проблем, але раптом приділене йому увагу дасть паростки надії?
Ви стали викладати фотографії в Інстаграм і обзавелися своїм хештегом. Тепер ви не просто робите добрі справи, а стаєте носієм певної ідеї, чи це місія чи кампанія в соціальних медіа — можна назвати як завгодно… Що стоїть за цим?
Ну, фотографа я знаю багато років, ми разом грали у групі, і я просто попросив його зняти. Потім через друга ми познайомилися з Дейвом Бертом, він займається соціальними медіа. І нам захотілося перетворити цю історію на соціальний рух, надихнути якнайбільше людей не лише «брати», а й «віддавати», допомагати комусь. Щоб люди документували свої добрі вчинки, ми разом вигадали хештег для соцмереж #DoSomethingForNothing (зроби щось просто так). Його використовую не лише я зі своїми стрижками, а й усі, хто справами підтримує наш добровільний рух. Я вірю, що в кожній людині є добрий початок, і думаю, через соціальні мережі можна розбудити його. Світ завжди був шалений, але саме зараз у нас з'явилася можливість щось змінити. Ми всі тут, і ми живі – цей факт для мене найкраща мотивація! А соціальні медіа — це наші медіа, правда? Мої, твої, не чиїсь там! Тому ми можемо розповсюджувати добрі, потрібні, що надихають історії для життя!
- Зараз тебе запрошують благодійні організації з усього світу і навіть Інстаграм запропонував стати спікером на своєму міжнародному з'їзді «Інстаміт».
Чесно кажучи, я ніколи не подумав би, що історія #DoSomethingForNothing зайде так далеко. Зараз у мене розписані всі дні до Різдва — я лікую в Південній Америці, в Еквадорі, в інших країнах, виступатиму перед студентами з розповіддю про те, як можна використовувати соцмережі на благо людей, навчатиму перукарській справі незаможних. На відміну від багатьох, я ніколи не будую планів, мені здається, можна займатися якоюсь справою, тільки якщо ти відчуваєш пристрасть і отримуєш від нього величезне задоволення.
- А як ти сам розвивався завдяки цьому проекту?
Те, що змінює життя інших людей, змінює і моє. Тож тепер це частина мене. Мені, до речі, інші люди також дуже круто допомагають. Знаю, багато хто вважає, що безхатченки самі винні в тому, що з ними сталося. І тільки поговоривши, розумієш, що це не завжди так. За цей час я стриг не тільки на вулицях Лондона, я робив це по всій Британії, Парижі, Сіднеї, Мельбурні, Кіото, Афінах, Мадриді і Мехіко. Мої інструменти завжди зі мною, і навіть якщо я їду у відрядження або до друзів до іншого міста, наступного дня я зазвичай виходжу стригти на вулицю.
